Позіхання – звичайне явище, яке ми пов’язуємо зі нудьгою чи втомою. Це справді частий симптом нестачі сну, але це лише частина правди. Виявляється, це один із захисних механізмів людини – він пов’язаний з правильним функціонуванням мозку, правильним насиченням організму киснем і навіть із правильною концентрацією певних гормонів. Як часте позіхання, і відсутність позіхання також може бути ознакою серйозного неврологічного захворювання. Начебто цього було недостатньо, вчені довели, що позіхання… заразна. Дізнайтеся прочитавши наші статті для жінок про найпоширеніші причини цього явища та перевірте, як воно впливає на наш організм.
Чому ми позіхаємо?
Давні філософи та лікарі вже цікавилися позіханням. Незважаючи на те, що він був предметом багатьох досліджень протягом століть, багато питань, пов’язаних із цим явищем, досі не виявлено. Виявляється, проте, що позіхання асоціюється з нудьгою – найбільший міф. Вчені підкреслюють, що за допомогою цього процесу організм захищає себе від низького тиску або гіпоксії. Позіхаючи, ми робимо глибший вдих і вдихаємо більше кисню, покращується кровообіг і збільшується частота серцевих скорочень. Наш кров’яний тиск також трохи підвищується.
Цікаво, що ми також позіхаємо під час сильного стресу – це також пов’язане із киснем. Виявляється, ми також менш насичені киснем – наше дихання стає більш поверховим. Отже, раптове позіхання є захисним механізмом від надто високої концентрації вуглекислого газу та нестачі кисню в організмі.
Позіхання та гормони
На думку вчених, позіхання також залежить від концентрації певних гормонів та нейрогормонів, в основному дофаміну та окситоцину, які виробляються в гіпоталамусі. Це важливі нейротрансмітери, які відповідають за наше благополуччя, настрій та навіть енергію для життя. Вони також регулюють деякі фізіологічні потреби, у тому числі пов’язані зі сном чи бажання сексу. Однак найбільше вони відповідають за нормальне функціонування всієї нервової системи. Коли їхня рівновага порушується, ми починаємо позіхати. Тому це явище часто виникає вранці – вночі концентрація адренокортикотропного гормону збільшується, а позіхання – для її зниження. Перед сном ми позіхаємо, щоб розтягнути і наситити киснем легені, а потім готуємо тіло до кількох годин поверхневого дихання.
Позіхання та серйозні захворювання
Виявляється, позіхання настільки тісно пов’язана з нейротрансмітерами та функціонуванням мозку, що також може бути сигналом для нашого здоров’я. Повне зникнення цього явища спостерігається, наприклад, у людей, які страждають на хворобу Паркінсона або людей після великих операцій або автомобільних аварій. Для лікарів перший позіхання – знак одужання. Однак варто знати, що надто часте позіхання може бути симптомом серйозного захворювання – епілепсії або розсіяного склерозу, а також абструктивного апное уві сні.
Чому позіхання заразлива?
Позіхання – одне з найбільш заразних явищ: для цього потрібна лише одна людина, а потім майже всі в одній кімнаті позіхають. На думку дослідників, основними причинами «провокації» є заплакані очі та зморщений ніс. Люди, які з розумінням ставляться до більшої кількості дзеркальних нейронів, особливо схильні до позіхання.
Чи можу я захистити себе від позіхання?
Немає жодних способів запобігти цьому незадовго до позіхання. Все залежить від концентрації нейротрансмітерів, оксигенації тіла чи тиску. Однак ми маємо вплив на ці фактори – ми можемо регулювати їх за допомогою здорового способу життя. Дуже важливо добре виспатися (і найчастіше регулярно лягати спати), дотримуватися дієти, багатої на овочі та фрукти, і щодня займатися фізичною активністю. Ранкова зарядка або біг підтюпцем ефективно вбережуть нас від позіхання до кінця дня.
